Вівторок, 16.10.2018, 01:23

Пулинський професійний ліцей

Меню сайту
Міні-чат
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 67
Статистика
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Друзі сайту

Перспективи розвитку

Важливою умовою педагогічного керівництва учнівським самовряду­ванням є постійний пошук нових форм та методів органі­заційної діяльності учнів.

Практика роботи педагогічних колективів ПТНЗ показує, що при ор­ганізації учнівського самоврядування необхідно враховувати три взаємо­пов'язані етапи його розвитку.

Перший етап — організаційна робота. Його головне завдання полягає в організаторській роботі з питання зосередження уваги педагогічного та учнівського колективів на проблемах учнівського самоврядування. Прак­тична робота на цьому етапі полягає у вивченні науково-методичної лі­тератури з даної проблеми, проведенні педагогічної ради, нарад при ди­ректорові, засідань методичних об'єднань класних керівників, учнівських зборів з проблем організації учнівського самоврядування в навчально-ви­ховному закладі.

На цьому етапі педагогічним та учнівським колективом розв'язують­ся такі питання:

• розробляється оптимальна структура учнівського самоврядування, його органів з урахуванням специфіки школи;

• визначається мета та завдання учнівського самоврядування, виходя­чи з його структури;

• розробляється документація (положення, інструкції, пам'ятки);

• визначаються права та обов'язки органів самоврядування (кожного органу з урахуванням структури);

• обирається актив.

Другий етап полягає в організації безпосередньої роботи учнівсько­го самоврядування. В ході його реалізації організовується практична ді­яльність органів учнівського самоврядування, уточнюються функції кож­ного виконавчого органу, його членів, виходячи з їх прав та обов'язків, проводиться систематичне навчання активу з питань планування, прове­дення засідань, рейдів, чергувань тощо.

Третій етап характеризується постійним удосконаленням організацій­ної діяльності учнів. На цьому етапі:

• розширюється роль учнівського самоврядування в житті ПТНЗ по мірі накопичення дітьми організаторського досвіду;

• у його структурі створюються нові підструктури (тимчасові формуван­ня, об'єднання, клуби за інтересами тощо):

• розширюються права та обов'язки органів учнівського самоврядуван­ня, вдосконалюється його структура.

Практична робота щодо організації учнівсько­го самоврядування повинна починатися зі створення творчих груп із представників педагогічного та учнівського колективів.

Завдан­ня цього органу полягає:

• у розробці та затвердженні на конференції) документації з усіх напрямків роботи учнівського самоврядування;

• в організації дієвого контролю за виконанням рішень загальношкіль­них зборів (конференцій) з цієї проблеми;

• у розробці механізмів підведення підсумків змагання між класами, на­городження переможців;

• у підготовці матеріалів про роботу учнівського самоврядування для розгляду на педагогічних радах, нарадах при директорові, семінарах, методичних об'єднаннях та пропозицій щодо її вдосконалення;

• у забезпеченні гласності в роботі органів учнівського самовряду­вання;

• в участі в атестації педагогічних працівників за результатами роботи учнівського самоврядування та їх особистої участі в педагогічному ке­рівництві ним.

Зрозуміло, що самоврядування передбачає керівництво діяльністю учнів самими учнями. Вважаємо, що це цілком сприйнятливий підхід, адже з дитинства, коли діти грають у різні колективні ігри, вони самі керують своєю ігровою діяльністю та діяльністю всіх учасників гри з урахуванням її правил. Отже, навчальний заклад може використати відому учням з дитинства мо­дель поведінки, створену у грі, в умовах організації різнобічної діяльнос­ті протягом навчання у ПТНЗ. Діти самостійно задумують, організовують гру, самостійно розподіляють ролі (обов'язки). Однак, спочатку діти вико­ристовують відомі їм ігри, які, починаючи з назви, визначення кількості учасників, правил їх поведінки, використання різних додаткових засобів та підбиття підсумків, розроблені або записані дорослими на основі спо­стережень.

Таким чином, організовуючи учнівське самоврядування, педагоги повинні усвідомити його призначення, місце і роль у процесі вихо­вання, визначити зміст роботи його органів з урахуванням потреб учнів, обрати найбільш сприйнятливі форми його організації. Без сумніву, при цьому необхідно створити структуру, адекватну інтересам учнів та умовам роботи школи, з чітким визначенням місця і «ролі» кожного її «елемента». Беручи до уваги висловлене вище, ми усвідомлюємо, що учнівське само­врядування потребує педагогічного керівництва.

Приймаючи думку проте, що самоврядування — це один із обов'язко­вих аспектів виховного процесу, ми розуміємо, що для забезпечення його ефективності необхідний певний метод. Пошуки місця цього методу в обґрунтованій педагогічною теорією системі методів виховання приводять нас до групи методів організації діяльності та суспільної поведінки учнів. Конкретно кажучи — це метод доручення.

Ефективність учні­вського самовряду­вання залежить від таких чинників:

• розуміння учнями й активом завдань, змісту та суті самоврядування;

• вміння не лише розуміти мету своєї діяль­ності, а й визначати, формулювати її;

• здатність самостій­но планувати, організо­вувати роботу, коорди­нувати зусилля різних ланок самоврядування, постійно здійснювати самоконтроль;

• здатність аналі­зувати та регулювати свою діяльність, об'єктивно її оцінювати;

• вміння постійно знаходити ефективні форми та методи діяль­ності органів учнівського самовряду­вання, творчо викори­стовувати в цій справі досвід інших ПТНЗ.

Поради консультантам учнівського самоврядування

  1. Самоврядування в навчальному закладі, творчому об'єднанні – це не проблема дітей, а педагогічна проблема, основною стратегією якої є:

• послідовне створення за допомогою органів учнівського самоврядування духовно-морального мікроклімату колективі;

• реалізація та ствердження учнів у ролі відповідальних організаторів цікавого життя колективу;

• обговорення перспектив роботи учнівського колективу, планування та організація його життєдіяльності;

• забезпечення простору для ініціативи, творчості, самодіяльності учнів на всіх етапах – від пошуку корисних справ та їх реалізації до підведення підсумків.

2. Виховний ефект самоврядування залежить не стільки від його форм, скільки від демократизації. Справжній демократизм можливий за таких умов:

• активної дії такої форми демократії, як загальні збори;

• змінності лідерів учнівського самоврядування – коли всі почергово виконують функції як організаторів, так і виконавців;

• реального вибору активу будь-якого органу учнівського самоврядування на альтернативній основі;

• періодичної звітності виборного активу перед своїм колективом, широкої гласності його роботи;

• самостійного визначення учнями завдань, змісту та організаційних форм самоврядування;

• наділення учнів реальними правами та обов'язками.

  1. Принцип дії педагога-консультанта щодо учнівського самоврядування акумульований у формулі: «Радь! Пропонуй! Показуй перспективи зростання! Зацікавлюй! Довіряй! Аналізуй! Давай дітям можливість виявити ініціативу! Але не «натискай»!»

Творче зростання педагогів і дітей в учнівському самоврядуванні забезпечується здатністю педагога бути неформальним лідером колективу.

Заповіді учнів ліцею

• Ти здібний і сильний. Будь упевненим у своїх силах і здібностях.

• Вчися мислити самостійно.

  • Тренуй пам'ять.
  • Частіше запитуй "Чому?".

• Постійно шукай практичне застосування своїм знанням.

• Будь завжди уважним до самобутності, потреб та прагнень інших.

• Шукай і шануй друзів. Життя без друзів неможливе.

• Поводь себе по-товариськи, зважай на людей, які тебе оточують, будь милосердним до них.

• Суперечки та конфлікти з іншими вирішуй з позиції розуму.

• Вибачай тим, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей.

• Хочеш, щоб тебе поважали – поважай інших.

• Прислухайся до думок інших і зважай на них.

• Будь доброзичливим, веселим і поступливим.

• Пізнай себе, зроби правильний вибір, визнач цілі та зміст свого життя.

• Повір у себе – і досягнеш усього. Щасти тобі!

Сьогодні кожен навчально-виховний самостійно визначає орга­ни учнівського самоврядування. Головне, щоб вони не були громіздкими. Най­краще, якщо вони гнучкі, мобільні й при цьому не зводяться до якоїсь єдиної для всіх шкіл структури учнівського самоврядування. Цінність учнівського са­моврядування полягає в тому, що воно створює для учнів широкі можли­вості для самореалізації, орієнтує їх на досягнення соціально корисної мети, індивіду­альної і суспільної, за­лучає до реформа­торських процесів шко­ли, забезпечує захист прав учнів, відвертає їхню увагу від асоціальних форм поведінки.

Для активності і подальшого розвитку учнівського самоврядування в навчальному закладі ми і надалі будемо працювати над:

  • наданням учням більшої самостійності в організації колективної творчої діяльності;
  • активного залучення учнів до всіх сфер учнівського колективу;
  • поєднанням самодіяльності учнів з керівництвом дорослих (надання педагогічної допомога учнівському активу, навчання їх мистецтву управління);
  • збагаченням життєвих цілей і внутрішнього духовного світу кожного члена колективу через привабливість соціально значущих ініціатив;
  • наділенням учнів реальними правами і обов’язками;
  • повагою педагогів до думок та рішень учнівського самоврядування, його органів;
  • відкриттям справжніх лідерів, залучення їх до активної громадської діяльності;
  • використанням можливостей учнівського самоврядування як превентивного феномену у попередженні та подоланні негативних явищ у молодіжному середовищі.

 

ПРОЕКТИ